Мої музи

Наближається світле та чудове свято для всіх педагогів і сьогодні я хочу розказати про своїх вчителів, котрі зіграли в моєму житті дуже важливу роль.
Кожного року я намагаюся знайти час, щоб завітати до рідної 202-ї школи.
Мої вчителі - мої музи, котрим я неймовірно вдячна.
Моя перша вчителька - Раїса Григорівна, добріших очей я ніколи не зустрічала. Нам було дуже сумно, коли Раїсі Григорівні довелося покинути школу.
Віра Михайлівна - еталон справедливості. У нас навіть і думки не було,щоб прийти на математику без домашнього завдання. Кожен урок - маленький урок життя. Досі пам'ятаю,як колись Віра Михайлівна казала,що вийти з дому залишивши брудний посуд - це майже гріх.
Олеся Іванівна - моє сонечко, улюблена посмішка. Завжди можна було зайти, запитати, попросити поради, але мені найбільше подобалось,що Олеся Іванівна завжди хотіла почути думку кожного.
Ірина Миколаївна та основна думка, котру вона вклала в мою голову - "кожен повинен долучитися", якщо робиться спільна справа, то кожен повинен зробити свій внесок.
Ірина Василівна - наставник, дякую за мою любов до географії.
Альоночка Анатоліївна - ви мене надихаєте своїми успіхами та своєю роботою. Дякую.
Цей перелік може бути ще дуже і дуже довгим. Коли зустрічаю своєї вчителів, то хочеться їх міцно-міцно обійняти, адже саме завдяки Вам я така, яка є. Ви повірили в мене, тому я змогла повірити в себе сама. Ви завжди були поруч, завжди допомагали, завтра підтримували, вчили, ділилися досвідом.
Не вистачає слів,щоб висловити всю свою любов до рідних вчителів та подякувати їм. Мабуть вчителі дуже добре зі мною "попрацювали", що я вирішила пов'язати своє життя зі школою.
Тому, любі учні, будь ласка, не відштовхуйте вчителів, адже вони можуть стати вашою родиною =)